Ура, наконец-то можно! По укроповскому хутору - огонь!

Оригінал --- http://gorlis-gorsky.livejournal.com/1557756.html
Оригинал взят у andreistp

11 июля 2014 года ровно в 5 утра по украинскому времени, без объявления войны российские регулярные воинские части, после массированного ракетного обстрела пограничных частей, и полевых расположений украинской армии, начали наступление сводными армейскими колоннами на территорию Украины. Они атаковали войска Украины на участке восточной границы от Населенного пункта Станица Луганская до Азовского моря населенный пункт Новоазовск:
https://www.youtube.com/watch?v=djNUaTVVpO0
https://www.youtube.com/watch?v=w1pFZPz-VHw
https://www.youtube.com/watch?v=GC_pCuqmOm0
https://www.youtube.com/watch?v=_TAW6LMFRbo
Так российские оккупанты издевались над украинскими пограничниками и солдатами после захвата пограничных застав:
https://www.youtube.com/watch?v=EoJyRXQN9Us&t=110s
https://www.youtube.com/watch?v=qZBhfFL0cds
https://www.youtube.com/watch?v=5-fwmXZ7MRc
https://www.youtube.com/watch?v=ErIGjgum6Vs
https://www.youtube.com/watch?v=_cmWhb9aL6M
Так украинские добровольцы после разгрома приграничных украинских частей российскими оккупантами пытались остановить российское наступление в глубь Украинской территории:
https://www.youtube.com/watch?v=iR89JhbR8iQ
https://www.youtube.com/watch?v=GN-LO4KVSEs
https://www.youtube.com/watch?v=HvVilURQP_8
Но тогда силы были не равны, и российским оккупантам удалось захватить Донецк, и часть украинской территории. Так их бронетанковые колонны заходили в мирные украинские города:
https://www.youtube.com/watch?v=ta7-Xzf5GQQ&t=42s
https://www.youtube.com/watch?v=74y5wvn4r3g&t=24s
https://www.youtube.com/watch?v=nnG9V7Q0jsM&t=15s
https://www.youtube.com/watch?v=w7-9Kye9obc&t=28s
https://www.youtube.com/watch?v=4fp1eDV-lOk&t=41s
В марте 2014 года никто не понял не мог поверить в то, что это видео историческое. Это объявление россией войны Украине. Так началась оккупация. Они эти "братья" хлопали единогласно радовались своему решению начать убивать украинцев:
https://www.youtube.com/watch?v=9z9OCXHThNg

Когда рашисты будут гавкать о "братских народах", будем им показывать это видео! Детям, внукам и правнукам надо знать врага! Это видео выложил российский солдат участник обстрела с российской территории украинских сел и городов. Рация "четвертому товарищ полковник... по блядскому укроповскому хутору по 20 снарядов залпом, огонь! уничтожить пидарасов..." в кабине гос. флажок рф и это войска рф стреляют по Украине:

Watch on YouTube

ФОНД Діани Макарової: ПРИБИРАТИ ЗА СОБОЮ - ЦЕ КРУТО!

За посиланням - світлини, що дуже багато додають до тексту:

https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/1480510195343010

На ДРИМІ про ФОНД - у спілці lenta_ua по тегу
фонд --- http://lenta-ua.dreamwidth.org/tag/фонд

* * *


ФОНД Діани Макарової: ПРИБИРАТИ ЗА СОБОЮ - ЦЕ КРУТО!
ПРИБИРАТИ ЗА СОБОЮ - ЦЕ КРУТО!

знаєте, що робить досвідчений волонтер, прибувши на нову для себе позицію, знайомлячись з новим для команди підрозділом?
Волонтер, якому за короткий час знайомства й спілкування потрібно зрозуміти, чи варто співпрацювати з цим підрозділом?
Чи варто витрачати дорогоцінні народні гроші на цих військових?
Наскільки потрібна допомога й яка?
Чи не вилетять гроші, затрачені на допомогу, в трубу або на ОЛХ?
Наскільки рішучий тут командир, досвідчений зампотєх та порядний зампотил (ну-ну, не посміхайтесь, слова "порядний зампотил" лише здаються оксюмороном, буває всяко, знаєте)

Досвідчений волонтер, приїхавши на нову позицію, одразу йде до туалету.
Да, братці - там буде відповідь на усі питання.
Коли ви вже з полегшеннм зітхнете, "оправівшись і закуривши" після довгої тряскої дороги - ви озирнетесь довкола і можете виносити вердикт.

Ми бачили такі туалети, з яких людину хіба виносити вперед ногами, якщо раптом людина там затрималась на півтори секунди довше.
І ми бачили храми.
Туалет-храм на позиції, в лісі чи посадці, дбайливо огорнутий чорною плівкою, або вибудований зі свіжих дощок, забезпечений не лише блоком туалетного паперу, дбайливо вивішеного поруч з... ну, ви зрозуміли - а ще й стосом вологих серветок, прикрашений смішними або страшними написами (для прискорення процесу?) - то не утопія. Ми таке бачили в асортименті.
І, вже вийшовши з храму або навпаки з брудезного чистилища, ми розуміли, що побачимо на позиції.

Я, досвідчений волонтер, заявляю - туалет підрозділу є дзеркалом підрозділу.
туалет позиції є дзеркалом позиції.
То найперше, що будується, коли заходять вояки на позицію. То найголовніше, до чого прикладується рука оцієї хазяйновитості, притаманної справжнім українцям.
Про таку вражаючу хазяйновитість я вам і розкажу.

... машини виїхали до шлагбауму і перше, що побачили - імпровізоване футбольне поле.
Ми бачили багато - спортзали просто неба, з тренажерами, привезеними з ППД чи знайденими тут же, в розбитих хатах. Телевізори у бліндажах, прямо на передовісінькій передовій.
Але щоб майже справжнє, хоча і невелике, особисте футбольне поле - таке стрічається нечасто.
Далі ми проїхали тінистою алеєю - і я не можу інакше назвати цю акуратну, неначе підметену мітлами, цю доріжку, прокладену між високими деревами й прорідженими кущами старої густої посадки. І виїхали на площу.
Власне, це була галявина. Але настільки вичовгана, витоптана і виметена - що нагадувала армійський плац.
Ми вийшли з машин і тут же були зметені з ніг хвостами двох звірюг та акуратно обслинені їх добродушними пащеками.
Собаки виглядали чистими, вичесаними ба навіть викупаними. Не товстими, не худими - а в міру годованими, неначе за дієтою кінолога, який готує псів на собачу виставку. Шерсть виблискувала так, як і годиться виблискувати шерсті любленої собаки.
- Вперше бачу на фронті таких холених собак. - сказала я, закурюючи. - Тут підібрали чи з собою привезли?
- З собою. Завжди за собою возимо. - пояснили мені.

Женя й Санді обнімались з звірюгами, я озиралась довкола. Докурила, озирнулась в пошуках баку для сміття. Баку не було. Розумно - яке може бути сміття, коли цей плац оточували кухня, столова та камінний зал?
Зазвичай я не кидаю "бички" на землю, де б не знаходилась. Чи на києвських вулицях, а чи на фронті, в полі й у лісі я ніколи не викину недопалок під ноги. Я маю спеціальну попільничку, яка герметично закривається й сама гасить недопалок, а потім непомітно ховається в кишеню чи в сумочку. І не воняє застарілим тюиюном, бо ж герметична.
І де були мої мізки, коли, збираючись на цей рейс, я забула її взяти з собою?
Тому я озиралась довкола у пошуках акуратного пакету для недопалків чи ще чогось пристойного, вже поклацуючи замочком сумочки, щоб тихенько й присоромлено сховати недопалок там.
Хтось взяв недопалок з моєї руки, і я почервоніла, вдячно кивнувши. Мені кивнули у відповідь і десь, можливо навіть у повітрі, чи невидимому утилізаторі, непомітно розчинили це обурливе сміття.
Я посміхалась задоволено.
Я посміхалась захоплено.
Мені вже не потрібно було йти з інспекцією ні до якого туалету, я розуміла усе, що бачу - але одразу після концерту екскурсію організували нам усім.

Ми побачили те, що й сподівались побачити - літню кухню під навісом, столову з чистими столами, і теж під відкритим небом. Зал для відпочинку, з круглим відкритим каміном, викладеним з невеликих валунів.
Ми побачили пожежний щит і навіть дошку для політінформації - усі інформаційні листи на ній мали свіжі дати, отже дошка висіла не для галочки, оновлювалась постійно.
Бліндажі, в які нас завели, теж виправдали наші очікування - чисто, добротно, дбайливо.
Потім нам показали справжню сауну поруч з медичним кабінетом. І ще одну сауну, яка лише будувалась.

Усе це виглядало бівуаком - зразковим, неначе з картинки. Але не відчувалось жодної в тому нарочитості, яка обов"язково відчувається у військових частинах з їх пофарбованими білим бордюрами й зеленим - травою, та плацем, вичищеним за допомогою салаг та зубних щіток.
Після концерту усі розбрелись - хтось сів кружка біля каміну, хтось пішов розвішувати на мотузки випрану форму. На нас дивились приязно, посміхались, неголосно підказували нашим екскурсоводам:
- До Дока їх зводіть. Там є на що дивитись.

Тобто, не відчувалось, що тут карають прибиранням, роздаючи наряди поза чергою. А відчувалось просто - тут живуть і працюють люди, які звикли облаштовувати своє житло добротно, якісно і чисто.

А потім нас повели до Дока. І лабіринтами, викладеними щитами ДСП, ми пройшли до чистенької сауни. З душем, між іншим. Власне, душеві тут були скрізь.
Під акомпанемент солодкого повизгування дівчаток, Док яскраво розповідав про бурундучків, яких він тут підгодовує. Дівчатка вимагали бурундуків, Док добродушно відбивався.
А я нарешті вирішила пройти до туалету. Мені вклали в руки вологі серветки і показали напрямок - і я заглибилась у хащу.
Я йшла по доріжці, викладеній мозаїкою з дебелих дерев"яних дисків, до половини товщини забитих в грунт. Гарненький туалетний будиночок стояв за ровом. Сходи на схилах рову були викладені з половинок колод.
Білочка стрибнула над головою. Чи то був той легендарний доків бурундучок. І тут я не витримала:
- Я на позиції чи в лісовому санаторії? - заволала я. - Як ви це робите?
Мій крик підхопила лісова луна, і площа перед доковим хутором відповіла мені реготом.
- Важкою працею. - відповів мені командир, підходячи й беручи під лікоть, аби перевести через ті колодкові сходи. - Далеко не всі того хотіли, але ми їх переконали. Зараз подобається всім.
- Дякую. Не проводжайте. - знову почервоніла я.

Я увійшла до туалетного храму. Ну, так, усе як і заявлялось - цей туалет був дзеркалом підрозділу та батальйону.
Відповідь на свої питання я отримала, повернувшись до чистої столової та поглянувши на один з плакатів:

"ПРИБИРАТИ ЗА СОБОЮ - ЦЕ КРУТО!"

от і вся доктрина.
Фотографій робили мало - позиція досить закрита, і ми боялись, що раптом до кадру попаде щось заборонене.
А часом ми просто забували фотографувати від захвату - позиція вразила нас усіх.
Розташована на фронті, дуже близько до передньої лінії. На самій лінії цій позиції і сенсу нема знаходитись. Але це фронт, неприкритий в своїй брутальності - з підвозом води та продуктів, з маскувальними сітками на усьому, що може видати, з металічним присмаком тривожного військового запаху, що йшов від великих, захованих під сітками, звірів.

ПОТРЕБИ:
їх небагато. Підсвітки на бусолі, планшети для коригування, трохи медикаментів, в основному терапія.
і корм для бурундучків. Повинні ж ми їх нарешті побачити, коли приїдемо туди ще раз?
:)
А ми приїдемо обов"язково. Працювати з таким підрозділом - то честь для нас.

Якщо ви хочете допомогти фронту разом з нами - ось тут знаходяться наші реквізити
https://www.facebook.com/fondDM/posts/1615417812050324
А ми завжди вам вдячні, люди. І вдячні отим чудовим, хазяйновитим хлопцям, дивлячись на яких, віриш у свою армію і пишаєшся нею.

прим
Чия позиція? Чи це теж секрет? - запитає прискіпливий читач.
Не секрет. Це Айдар.
Я ж вам казала вже не раз - за що ми любимо Айдар?
По-перше, це красиво...

Зарвавшиеся «слуги» стали соучастниками киберпреступлений против своей страны

http://news.meta.ua/ua/cluster:55130312-Zarvavshiesia-slugi-stali-souchastnikami-kiberprestuplenii-protiv-svoei-strany/


Секретарь СНБО добавил, что во вторник проект закона "О противодействии угрозам национальной безопасности в информационной сфере" даже не был включен в повестку дня.


"Депутаты, которые работают несколько дней в месяц, наверное, очень устали, и со следующей недели идут в многомесячный очередной отпуск. Вчера они даже не удосужились включить в повестку дня закон, который имеет ключевое значение для киберзащиты государства", — сказал он, отметив, что те депутаты "которые не голосовали за защиту собственной страны, прикрывая свои деструктивные действия и бизнес-интересы пустым популизмом и демагогией, являются соучастниками киберагресии против Украины".

По его словам, со следующей недели до середины сентября парламентарии планируют разъехаться на отдых, "оставив страну открытой для новых кибератак и информационных провокаций".

"Кстати, — добавил Турчинов, — у депутатов также нет времени рассмотреть во втором чтении закон 2126 "О принципах обеспечения кибербезопасности", который уже несколько месяцев находится в ВРУ".

По мнению секретаря СНБО, большинство, "которая сформировалось из Оппоблока и популистских фракций парламента" отказалось также поддерживать и закон, который должен был поставить фильтр для получения украинских биометрических загранпаспортов коллаборационистами и агентами российских спецслужб, находящихся на временно оккупированных территориях Крыма и Донбасса.

Все, что нужно знать про российскую оппозицию

Это ведь, оказывается, только я их для себя разделяла: один, типа, бандит, с которым говорить не о чем, кроме как на допросе, а второй, вроде, политик, антикоррупционер!

А нефиг жить в иллюзиях: сами-то они себя друг с дружкой считают людьми из одной обоймы, которым завседаестьшоперетереть...

* * *


Оригінал --- http://grzegorz-b.livejournal.com/2476620.html

(с) ibigdan at Все, что нужно знать про российскую оппозицию, и их отношение к Украине

Ну вот еще было интересно прочитать апазиционава таксзать Сергея Пархоменко http://echo.msk.ru/blog/serguei_parkhomenko/2016666-echo/

"
Эти люди оказались под влиянием — а иногда под обаянием — бандита, потому что искали и нигде больше не нашли способа выразить и воплотить свое отвращение к несправедливости и подлости мира, который их окружает. Бандит обманул их. Бандиты ведь часто бывают еще и изощренными обманщиками: потому что хитрость, изворотливость, лживость — это естественная часть их бандитского ремесла.

Этих людей надо от бандита увести. Надо вытащить их из банды, пока они там ходят в сочувствующих, а ничего по-настоящему бандитского наделать не успели.
"

Интересно, папка-дедка Навального тоже хотел поговорить с Гитлером публично? Ну потому что людей надо было увести у фюрера?


Апд: вот что пишет Tatiana Narbut-kondratieva в ФБ
А вот если бы гиркин лично убил носика? Или, не побоюсь этого слова, святую женщину Лизу? С ним тоже можно было бы дискутировать? Вот валялась бы святая со вспоротым животом? А ее лично знал весь московский бомонд от пархоменко до Шендеровича? Тоже бы не сказали "фе"? Но поскольку убивал он незнакомых московскому бомонду каких-то украинцев, все, конечно, не так однозначно


Я к чему это пишу? Нет вна Росии оппозиции и быть не может. Нет там никого, с кем можно говорить.