miss-teardrop.dreamwidth.org
Thursday, 24 July 2025 01:33Російські дрони влучили в енергетичну інфраструктуру на Сумщині, знеструмлено понад 220 тис. споживачів
https://censor.net/ua/n3564863
*
blackout // блекаут
river and night sky
у темряви немає імені.
вона звучить кулеметними чергами. я впізнаю її знову – вона примусово витискає сни із моєї свідомості й розчавлює їх долонею. найніжніші, найлегші – схожі на метеликів.
мені шкода їх. тільки у снах я забуваю про темряву.
вона звучить пронизливим, механічним виттям сирени.
вона звучить розлогим, гучним вибухом, від якого здригається земля.
вітер зупиняється, потрапивши в її прозорі тенета.
у темряви немає імені, і я впізнаю її, не називаючи.
ніби її вимовлене імʼя – те, що здатне дати владу наді мною. ніби це те, що може нас зблизити.
я засинаю на підлозі, загорнувшись у ковдру, і іноді уявляю, як скляні осколки пролітають над головою та розбиваються, зіткнувшись зі стіною, дбайливо пофарбованою в білий колір.
уявляю, як сповільнюю їхній політ.
у темряви немає імені. але відчуваю, як її уважні очі стежать за кожним рухом, коли я повертаюся додому.
тиша – тимчасовий прихисток. темрява обіймає її надто міцно, і ось у високому небі загоряється і згасає спалах. за секунду тиша перетворюється на канонаду.
темні густі ріки течуть вулицями міста. темрява рухається повільно, проте її сутність майже тілесна. я не дозволяю собі відчувати страх – немов вона може відчути і це теж. немов ми повʼязані.
сни, найлегші, найніжніші, приносять забуття. у них є надія і щось настільки справжнє, що мені не хочеться прокидатися.
у темряви немає імені. я впізнаю її – знову і знову.
https://miss-teardrop.dreamwidth.org/85411.html
https://censor.net/ua/n3564863
*
blackout // блекаут
river and night sky
у темряви немає імені.
вона звучить кулеметними чергами. я впізнаю її знову – вона примусово витискає сни із моєї свідомості й розчавлює їх долонею. найніжніші, найлегші – схожі на метеликів.
мені шкода їх. тільки у снах я забуваю про темряву.
вона звучить пронизливим, механічним виттям сирени.
вона звучить розлогим, гучним вибухом, від якого здригається земля.
вітер зупиняється, потрапивши в її прозорі тенета.
у темряви немає імені, і я впізнаю її, не називаючи.
ніби її вимовлене імʼя – те, що здатне дати владу наді мною. ніби це те, що може нас зблизити.
я засинаю на підлозі, загорнувшись у ковдру, і іноді уявляю, як скляні осколки пролітають над головою та розбиваються, зіткнувшись зі стіною, дбайливо пофарбованою в білий колір.
уявляю, як сповільнюю їхній політ.
у темряви немає імені. але відчуваю, як її уважні очі стежать за кожним рухом, коли я повертаюся додому.
тиша – тимчасовий прихисток. темрява обіймає її надто міцно, і ось у високому небі загоряється і згасає спалах. за секунду тиша перетворюється на канонаду.
темні густі ріки течуть вулицями міста. темрява рухається повільно, проте її сутність майже тілесна. я не дозволяю собі відчувати страх – немов вона може відчути і це теж. немов ми повʼязані.
сни, найлегші, найніжніші, приносять забуття. у них є надія і щось настільки справжнє, що мені не хочеться прокидатися.
у темряви немає імені. я впізнаю її – знову і знову.
https://miss-teardrop.dreamwidth.org/85411.html