ФОНД Діани Макарової: ЩОДЕННИК
Thursday, 7 September 2017 01:55![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
argument_qhttp://lenta-ua.dreamwidth.org/524198.html
ЩОДЕННИК
- Ало, Діано, там підписали твоє нагородження, за кілька днів будь гарною й веселою.
- Умммммгуууу... - ще в напівсні.
Гарною й веселою - льогко. Мені б лише знайти оце сил встати з ліжка.
- Ало, доброго ранку, Діано. Мені дуже незручно, але нам потрібен кабель.
- Чому ж незручно, доброго ранку, комбат. Скільки вам треба кабелю?
- Три кілометри.
- ...................................................................
- та я розумію. Але сильно погоріли в отих пожежах. Треба відновлювати.
- Я подумаю, комбат.
(три кілометри кабелю! Де я візьму ті гроші?)
- Ало, я здав дві бензопили в ремонт до Sergey Makukha Ви ж з ним... разом же... - трохи знічено намагається прощупати ґрунт.
- Так, ми ж там же і з тими ж. Сергій з командою ремонтують, сплачуємо запчастини ми і вони, роботу вони теж беруть на себе.
- Ало, Сергію? Там здали дві бензопилки?
- Так, здали.
- Питались, як будемо сплачувати. - всміхаюсь в трубу.
- Та розберемось же. як завжди. - всміхаються у відповідь в трубі.
- Хороші хлопці. Завжди, завжди вивозять з фронту все, що ми їм привезли. Переглядають, що треба ремонтують. Днями попросили в мене обрізків для порваної сітки. Самі будуть доплітати пошкоджене. Це рідкість, цих треба підтримувати у першу чергу. Хазяйського батька діти.
- Діані погано, допоможіть, падає...
- Та вже нормально, нормально.
- Кисень. Швидше кисню.
(Наркотік, млін... Смокчи не насмокчишся. Коли я думала, що душу буду ладна здати на зберігання за ковток кисню?)
- Все, норм. Збираємось. Заводьте машину.
- Ало, Діано. Ви там закуповуєте запасні шини й цепи задорого. Читав у звіті. Я зараз буду замовляти, де є дешевше. Вам замовляти?
- Так! Так! Нам... Три. Ні, п"ять!
- І масла?
- І масла.
(мінус 3 000 гривен, норм, запасні шини й ланцюги треба - на фронті бувають місця, де дерева можна здавати на металолом, така в них кількість осколків)
- Ало, лікарю? Я вже тут.
- То заходьте.
- Що, зовсім погано?
- Та вже зовсім. Мабуть, буду здаватись.
- Та вам давно потрібна госпіталізація. То на який час?
(у затуманеній голові проноситься - на фронт, а зараз студентка наша сирота народила, а іншій не дають житло, теж треба розбиратись, моря не бачили, літо промайнуло, хоча б на три дні, хоч би понюхати, але ж слаба, не доїду, і де взяти грошей на ті три дня, і знову ж треба на фронт....)
- А можна через тиждень?
(лікар дивиться розуміюче, зітхає - можна, звісно. Все можна, якщо вас не цікавить результат)
- ... то як у вас там? Допомога потрібна?
- Та все добре. Воюємо. Часом з атоматом, часом з лопатою. Ні, допомога не потрібна. хіба б інструменти.
- А де ті, що ми висилали?
- Та в нас же. Але вони одні, а в мене три взводи. Я ж не встигаю ті інструменти видавати та збирати.
- Ясно. Що ще?
- Та наче нічого. Хіба мішків. Мішки потрібні як не знаю що. Ми ж трохи сунемось вперед. Скільки можете.
- Скільки можемо - це скільки?
- Тисяч сім. Але коли є сто, то ми ж не будемо відмовлятись. І плівку. Хоч скільки плівки. бо дощі ж уже.
(скільки треба плівки - вже не питаю. На інструменти черга, де ж я візьму для нього інструментів? Мішків треба докупити на 5 000 грн)
- Діано, ми знайшли той двигун. Але він коштує кількасот доларів.
(це даром. Хоч би їх там не надурили. Але люди биті, самі розберуться. І де мені взяти ті кількасот доларів?)
- А скільки є?
- Є 2 000 гривен.
- Висилай рахунок. Трохи підмогнемо.
(тут таке - поки смс прийде, я якісь долари для них дістану. не може бути, аби не дістала)
- Так, Паша, у нас там специфікація на закупку для аеророзвідки. $800 з гаком.
- Бачив, бачив. Вони в нас є?
Та що там в нас є? В нас є 30 000 гривен на рахунку, і вони тануть як сметана на сонці. А ще підходить покупка автомобілю для фронту, там не вистачає $1 500. Їх чекають від нас.
А ще підходить закупка ще одного автомобілю, теж складчина, там не вистачає $1 000, її чекають від нас.
А ось-ось, сьогодні-завтра, прийде чек на сплату ремонту атвомобілю для розвідки. Ба навіть не на сплату ремонту, лише купили запчастини. А ще що там вилізе, коли почнуть ставити ті запчастини.
- І які в нас борги?
- Ну, за активні навушники ми майже розплатились, лишилось боргу $200. Там нам купили 5 планшетів і 12 підсвіток для артилерії. Теж ще невідомо, з чого платити.
- Тут головне, що купили. Тепер вони в нас, вважай, є. А чим платити, знайдемо.
- Діночка, ти ж пам"ятаєш, що рівно за три тижні нам сплачувати оренду?
- Пам"ятаю...
(я б і рада забути, але ж нагадають)
... що ви там говорили про госпіталізацію?
Тут треба бігти, аби лише лишатись на місці. А щоби вирватись вперед - я навіть вже не знаю, що треба робити.
- Що? Знову погано? Кисню?
- Ой, а ми кисневі подушки не заправили. а вона вже все видихала.
- Кладіть її, кладіть...
Я зараз тихо полежу. Отут, я вже вдома, на дивані. А потім напишу пост - і що його треба написати? забула. А, треба попросити в людей грошей. невже ж люди не зрозуміють, як воно потрібно все?
А я вже не можу просити в людей грошей. Я четвертий рік прошу в людей грошей. Я вже професійна попрошайка - ось хто я. Хоча хтось називає нас талановитими менеджерами. Ага, ага...
Очі не розкриваються. І що воно робиться під час тих приступів, коли не маєш сили навіть очі відкрити?
Ні, госпіталізація потрібна. ось зараз полежу, потім встану й почну домовлятись про госпіталізацію.
- Паша! Ти навів справки по кабелю? Мені потрібно знати, в яку суму нам виллються ті три кілометри!
- Я подивився, до 30 000 гривен.
- Санді, зроби фото отого, що нам принесли люди. Таке треба показувати. Люди повинні знати, що допомога волонтерам усе ж йде.
- Та я уже зробила, й тобі кинула.
- Аня, ало. Вишли по цьому рахунку гроші на ремонт машини...
- Гроші тануть, попереджаю. А що ви виїздили?
- Та буде госпіталізація.
- ясно.
Буде, але коли? І яким чином?
Не маю сил думати, нехай подумаю про це пізніше. Поки що треба знайти грошей на машини, кабель, мішки та плівку, на ті ремонти, а день до вечора, потрібно поспішати, бо в нас тут так, мусімо бігти, аби хоча б лишатись на місці...
... цікаво, яке ж там нагородження підписали?
Якщо ви хочете допомогти волонтерам у їх роботі для фронту - ось наші реквізити.
https://www.facebook.com/fondDM/posts/1615417812050324
А волонтерам зараз дуже важко. Усім, без виключень. Початок осені - складний період.
Дякуємо вам, люди.
https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/1536517016408994
Реквізити Ф.О.Н.Ду Діани Макарової --- https://www.facebook.com/fondDM/posts/1615417812050324
ЩОДЕННИК
- Ало, Діано, там підписали твоє нагородження, за кілька днів будь гарною й веселою.
- Умммммгуууу... - ще в напівсні.
Гарною й веселою - льогко. Мені б лише знайти оце сил встати з ліжка.
- Ало, доброго ранку, Діано. Мені дуже незручно, але нам потрібен кабель.
- Чому ж незручно, доброго ранку, комбат. Скільки вам треба кабелю?
- Три кілометри.
- ...................................................................
- та я розумію. Але сильно погоріли в отих пожежах. Треба відновлювати.
- Я подумаю, комбат.
(три кілометри кабелю! Де я візьму ті гроші?)
- Ало, я здав дві бензопили в ремонт до Sergey Makukha Ви ж з ним... разом же... - трохи знічено намагається прощупати ґрунт.
- Так, ми ж там же і з тими ж. Сергій з командою ремонтують, сплачуємо запчастини ми і вони, роботу вони теж беруть на себе.
- Ало, Сергію? Там здали дві бензопилки?
- Так, здали.
- Питались, як будемо сплачувати. - всміхаюсь в трубу.
- Та розберемось же. як завжди. - всміхаються у відповідь в трубі.
- Хороші хлопці. Завжди, завжди вивозять з фронту все, що ми їм привезли. Переглядають, що треба ремонтують. Днями попросили в мене обрізків для порваної сітки. Самі будуть доплітати пошкоджене. Це рідкість, цих треба підтримувати у першу чергу. Хазяйського батька діти.
- Діані погано, допоможіть, падає...
- Та вже нормально, нормально.
- Кисень. Швидше кисню.
(Наркотік, млін... Смокчи не насмокчишся. Коли я думала, що душу буду ладна здати на зберігання за ковток кисню?)
- Все, норм. Збираємось. Заводьте машину.
- Ало, Діано. Ви там закуповуєте запасні шини й цепи задорого. Читав у звіті. Я зараз буду замовляти, де є дешевше. Вам замовляти?
- Так! Так! Нам... Три. Ні, п"ять!
- І масла?
- І масла.
(мінус 3 000 гривен, норм, запасні шини й ланцюги треба - на фронті бувають місця, де дерева можна здавати на металолом, така в них кількість осколків)
- Ало, лікарю? Я вже тут.
- То заходьте.
- Що, зовсім погано?
- Та вже зовсім. Мабуть, буду здаватись.
- Та вам давно потрібна госпіталізація. То на який час?
(у затуманеній голові проноситься - на фронт, а зараз студентка наша сирота народила, а іншій не дають житло, теж треба розбиратись, моря не бачили, літо промайнуло, хоча б на три дні, хоч би понюхати, але ж слаба, не доїду, і де взяти грошей на ті три дня, і знову ж треба на фронт....)
- А можна через тиждень?
(лікар дивиться розуміюче, зітхає - можна, звісно. Все можна, якщо вас не цікавить результат)
- ... то як у вас там? Допомога потрібна?
- Та все добре. Воюємо. Часом з атоматом, часом з лопатою. Ні, допомога не потрібна. хіба б інструменти.
- А де ті, що ми висилали?
- Та в нас же. Але вони одні, а в мене три взводи. Я ж не встигаю ті інструменти видавати та збирати.
- Ясно. Що ще?
- Та наче нічого. Хіба мішків. Мішки потрібні як не знаю що. Ми ж трохи сунемось вперед. Скільки можете.
- Скільки можемо - це скільки?
- Тисяч сім. Але коли є сто, то ми ж не будемо відмовлятись. І плівку. Хоч скільки плівки. бо дощі ж уже.
(скільки треба плівки - вже не питаю. На інструменти черга, де ж я візьму для нього інструментів? Мішків треба докупити на 5 000 грн)
- Діано, ми знайшли той двигун. Але він коштує кількасот доларів.
(це даром. Хоч би їх там не надурили. Але люди биті, самі розберуться. І де мені взяти ті кількасот доларів?)
- А скільки є?
- Є 2 000 гривен.
- Висилай рахунок. Трохи підмогнемо.
(тут таке - поки смс прийде, я якісь долари для них дістану. не може бути, аби не дістала)
- Так, Паша, у нас там специфікація на закупку для аеророзвідки. $800 з гаком.
- Бачив, бачив. Вони в нас є?
Та що там в нас є? В нас є 30 000 гривен на рахунку, і вони тануть як сметана на сонці. А ще підходить покупка автомобілю для фронту, там не вистачає $1 500. Їх чекають від нас.
А ще підходить закупка ще одного автомобілю, теж складчина, там не вистачає $1 000, її чекають від нас.
А ось-ось, сьогодні-завтра, прийде чек на сплату ремонту атвомобілю для розвідки. Ба навіть не на сплату ремонту, лише купили запчастини. А ще що там вилізе, коли почнуть ставити ті запчастини.
- І які в нас борги?
- Ну, за активні навушники ми майже розплатились, лишилось боргу $200. Там нам купили 5 планшетів і 12 підсвіток для артилерії. Теж ще невідомо, з чого платити.
- Тут головне, що купили. Тепер вони в нас, вважай, є. А чим платити, знайдемо.
- Діночка, ти ж пам"ятаєш, що рівно за три тижні нам сплачувати оренду?
- Пам"ятаю...
(я б і рада забути, але ж нагадають)
... що ви там говорили про госпіталізацію?
Тут треба бігти, аби лише лишатись на місці. А щоби вирватись вперед - я навіть вже не знаю, що треба робити.
- Що? Знову погано? Кисню?
- Ой, а ми кисневі подушки не заправили. а вона вже все видихала.
- Кладіть її, кладіть...
Я зараз тихо полежу. Отут, я вже вдома, на дивані. А потім напишу пост - і що його треба написати? забула. А, треба попросити в людей грошей. невже ж люди не зрозуміють, як воно потрібно все?
А я вже не можу просити в людей грошей. Я четвертий рік прошу в людей грошей. Я вже професійна попрошайка - ось хто я. Хоча хтось називає нас талановитими менеджерами. Ага, ага...
Очі не розкриваються. І що воно робиться під час тих приступів, коли не маєш сили навіть очі відкрити?
Ні, госпіталізація потрібна. ось зараз полежу, потім встану й почну домовлятись про госпіталізацію.
- Паша! Ти навів справки по кабелю? Мені потрібно знати, в яку суму нам виллються ті три кілометри!
- Я подивився, до 30 000 гривен.
- Санді, зроби фото отого, що нам принесли люди. Таке треба показувати. Люди повинні знати, що допомога волонтерам усе ж йде.
- Та я уже зробила, й тобі кинула.
- Аня, ало. Вишли по цьому рахунку гроші на ремонт машини...
- Гроші тануть, попереджаю. А що ви виїздили?
- Та буде госпіталізація.
- ясно.
Буде, але коли? І яким чином?
Не маю сил думати, нехай подумаю про це пізніше. Поки що треба знайти грошей на машини, кабель, мішки та плівку, на ті ремонти, а день до вечора, потрібно поспішати, бо в нас тут так, мусімо бігти, аби хоча б лишатись на місці...
... цікаво, яке ж там нагородження підписали?
Якщо ви хочете допомогти волонтерам у їх роботі для фронту - ось наші реквізити.
https://www.facebook.com/fondDM/posts/1615417812050324
А волонтерам зараз дуже важко. Усім, без виключень. Початок осені - складний період.
Дякуємо вам, люди.
https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/1536517016408994
Реквізити Ф.О.Н.Ду Діани Макарової --- https://www.facebook.com/fondDM/posts/1615417812050324